Комунальний заклад освіти "Дошкільний навчальний заклад(ясла-садок) № 237 комбінованого типу"Дніпровської міської ради
 
МИ РАДІ ВІТАТИ ВАС НА НАШОМУ САЙТІ!







Новини


1 груд. 2017
СВЯТО НАБЛИЖАЄТЬСЯ!!!
Незабаром свята

24 лист. 2017
Тиждень Знань
Тематичні куточки

20 жовт. 2017
Виставка
Участь у виставці

14 вер. 2017
Батьківські збори
Підсумки

1 вер. 2017
1вересня
З ДНЕМ ЗНАНЬ!!!

1 лист. 2016
Виставка
Запрошуємо всіх батьків до участі та перегляду.

Всі новини

Сторінка медичної сестри

Як не хворіти у дитячому садку.

Перший рік в дитячому саду – справжнє випробування, як для дитини, так і для батьків. Постійні лікарняні і капризи зводять з розуму, і здається, що всі зусилля даремні – дитина хворітиме. Немає! Хвороб не буде, якщо правильно підготувати малюка. Дитина в саду «повинна» хворіти за умовчанням! Абсолютно нове середовище, нове оточення і самі різні віруси і бактерії, так або інакше, зроблять свою справу. Проте, готувати дитину до саду необхідно, повірте, це обов'язково принесе плоди.

Починаємо підготовку оптимальним часом для першого походу в дитячий сад вважається середина серпня – початок вересня. Температура повітря знижується, вимотуюча жара сходить нанівець. В той же час до осінніх дощів і хвороб достатньо часу, малюк встигне адаптуватися. Але підготовку потрібно починати вже в червні.
Про все по порядку. Їдемо до моря! Це дуже важливий і обов'язковий пункт. У 20-х числах червня варто на 10-14 днів вивезти діток до моря. І хай це буде не Крим, і не Туреччина, а убережжя Азовського моря. Але це буде цілюще морське повітря, ласкаве сонце і море фруктів. До речі, дітям до 3-х років педіатри не рекомендують зміну кліматичної зони. Тобто навіть південний берег Криму – стрес для дитячого організму. Якщо ж ви все-таки вирішили їхати на ЮБК, тривалість відпочинку рекомендується не менше трьох тижнів! Кращі дитячі курорти – Евпаторія, Саки, Бердянськ, Урзуф. Вибір за вами! Що ви «привезете» з моря?! Багаж вітаміну Д, дарованого сонцем (захисні креми для діток ніхто не відміняв!), загартовані морським повітрям органи дихання, кілограми з'їдених фруктів і гарний настрій вашого карапуза.

Як уберегти дитину від застуди

/Files/images/97c06787abd731983097814755f992c6.gif

До вашої уваги прості поради, що дозволять уберегти дитину від застуди:
1. Найдієвіший засіб, який рекомендують усі медсестри у дитсадках, – змащувати носик дитини оксоліновою маззю, бодай не запобігти, то принаймні зменшити ризик захворювання малюка.
2. Дітям треба більше гуляти, оскільки ризик підхопити якийсь вірус у приміщенні набагато вищий, ніж на свіжому повітрі.
3. Привчіть дитину мити руки, до того ж не тільки після туалету. І що частіше вона це робитиме, то більш імовірно, що малеча менше хворітиме.
4. Загартовуйтеся, привчайте дитину до не дуже високої температури повітря удома, наприклад, удень вона не має перевищувати +21...+22 °С, а вночі – +17...+18 °С. Річ у тім, що за дуже високої температури повітря стає сухішим, що може призвести до пересихання слизової носоглотки, і як наслідок – знизити опірність до хвороб.
5. Коли виходите на прогулянку, не вкутуйте малюка, бо він, активно рухаючись, тільки прітиме, що збільшує імовірність захворювання.
6. Не допускайте, щоб у дитини були мокрі ноги.
7. Привчіть малюка пити не звичайний чай, а спеціальні трав’яні відвари, або ж із малиновими або смородиновими гілочками.
8. Коли вже так сталося, що ваш малюк застудився і в нього піднялася температура, не поспішайте її збивати, оскільки це відповідь організму на вірус.
Дайте йому самому перебороти інфекцію. Температуру потрібно збивати, тільки якщо вона сягає 38–38,5 °С. Висока температура стимулює вироблення імунітету.

Профілактика респіраторних захворювань

 
/Files/images/anmashki/1021378.gif

 

/Files/images/nova/7264.gif

Відразу ж по приїзду з моря необхідно зайнятися профілактикою найпопулярніших в дитячому саду респіраторних захворювань. Ніхто, не при винайшов кращого способу прфілактики респіраторних хвороб ніж загартування. Про нього написано багато, вивчайте і вибираєте метод, відповідний вашому малюкові. Наш метод простий – дитини не кутати! Водою холодною не обливати, в ополонці малюка не купати. Просто старатися, щоб дитина не потіла. Влітку ходити голяком, взимку одягнена так, щоб не перегрівалася . І ще, якщо можна віднести до гартування – цілорічна фруктова терапія: полуниця, малина, смородина вишня. Всі ці фрукти можна заморожувати – так вони практично не втрачають корисних складових і доступні взимку. І якщо обшпарити ту ж заморожену малину окропом (не варити!), отримаєте натуральний вітамінний компот. З тих, що привезли найкраще ківі (1 кг ківі замінює кількість вітаміну С, що міститься в 1 ящику лимонів), з нього і бананів можна робити фруктові салати з йогуртом. До речі, якщо ви довіряєте полівітамінним комплексам навесні і осінню влаштовуйте діткам тритижневі вітамінні курси (за порадою педіатра).
Ось, в принципі, і всі кроки по зміцненню імунітету до дитячого саду. Ще одна рада – коли приводите вранці дитину в садок, притисніть його (сердечко до сердечка) і постарайтеся передати йому своє тепло. Материнська любов – кращий захист від всіх хвороб!
Вітаміни і здоров’я вашої дитини

/Files/images/kadri/128.gif

 

Відомо, що для нормальної життєдіяльності та повноцінного розвитку організму дитини необхідні вітаміни. Їжа, яку ми пропонуємо малюкові, повинна містити їх достатню кількість. Для забезпечення дитячого організму особливо важливими є вітаміни А, Е, С, D та групи В (В1, В2, В6, В12, РР). Вітамін D необхідний для нормального розвитку і росту кісток молодого організму. Він утворюється в шкірі під впливом дії сонячного проміння, а також вводиться в організм з їжею. Нестача вітаміну D може призвести до захворювання на рахіт. Хвороба ця починається з підвищеної пітливості, облисіння потилиці, занепокоєння. Пізніше в дитини, хворої на рахіт, з’являється викривлення кісток гомілки, грудної клітки, деформація кісток черепу. Діти, що страждають на цю хворобу, значно частіше, ніж здорові, хворіють на запалення легенів та інші недуги, які протікають тяжче, а процес одужання уповільнюється. Джерелом вітаміну D служить риб’ячий жир, вершкове масло, яєчний жовток, ікра, печінка тварин. Вітамін Е активізує діяльність м’язів. Він міститься в рослинних оліях, молоці, яєчному жовтку. Вітамін С. Нестача в організмі цього вітаміну призводить до хворобливого стану, який проявляється підвищеною стомлюваністю, кровоточивістю ясен та зниженим опором організму до захворювань. У великій кількості вітамін С (аскорбінова кислота) міститься в листяній зелені (качанна капуста, зелена цибуля, щавель, салат, смородина, кропива тощо) Багатими на цей вітамін є : шипшина, чорна смородина, суниця, пізні сорти яблук, мандарин, апельсин, лимон, грейпфрут. В овочах (картоплі, ріпі, помідорах, редисці тощо) вітаміну С міститься менше. Вітаміни групи В (В1, В2, В6, В12, РР), важливі для нормального кровотворення та діяльності нервової системи , надходять до організму з борошном та борошняними продуктами, крупами, жовтками яєць, картоплею, квасолею, горохом, дріжджами, м’ясом. Значна кількість вітаміну В2 міститься також в молоці, молочних продуктах та житньому хлібі. Вітамін А необхідний для здорового стану шкіри, а також для нормального зору. Джерелом вітаміну А служить печінка тварин, вершкове масло, вершки, сметана, сир, яєчні жовтки. Зелень і деякі плоди містять каротин, що в організмі перетворюється на вітамін А. Насамперед це морква, помідори, обліпиха, зелена цибуля, шпинат, петрушка, кріп. Отже, більшість вітамінів належить до незамінних харчових речовин, життєво необхідних органічних сполук, які так потрібні організму. В осінньо-зимовий період в їжі, як правило, кількість необхідних вітамінів знижена. Тому доцільно малятам давати дитячі вітаміни та вітамінні препарати, які продаються в аптеках. Правильно дібрати такий засіб, враховуючи індивідуальні особливості вашої дитини, допоможе вам кваліфікований лікар-педіатр.

Грип

/Files/84.png/Files/images/anmats-kartinki/20294524_1.gif

 

/Files/images/nova/7264.gif

Грип – це вірусне захворювання, що розпочинається раптово і бурхливо, супроводжується лихоманкою, головними, м’язовими, суглобним болями, підвищеною температурою.

Інфікуватися можна не тільки при чханні і кашлі хворого та користуючись його речами, але й перебуваючи в приміщенні чи транспорті, де нещодавно знаходився хворий.
Хвороба перемагає тих, у кого недостатньо сильний імунітет. Тому, щоб не захворіти на грип у період епідемічного підвищення цього захворювання, слід вдаватися до ефективних профілактичних заходів:

1. зробити щеплення від грипу у поліклініках за місцем проживання;

2. звести до мінімуму відвідування місць з масовим перебуванням людей;

3. перед виходом з дому треба змазувати слизові оболонки носа 0,25% оксоліновою маззю;

4. використовувати марлеву (4 шарову) маску для захисту рота і носа під час перебування в транспорті та при спілкуванні з людьми;

5. провітрювати якомога частіше приміщення та проводити вологе прибирання;

6. часто та ретельно мити руки з милом або використовувати вологі серветки, що містять у своєму складі спирт.

Грип небезпечний своїми ускладненнями: запаленнями легенів, середнього вуха, гайморових пазух, бронхітами, враженням нирок, мозку, серця та інших органів. Він особливо небезпечний для дітей, людей похилого віку, хронічно хворих.
Якщо ви захворіли, необхідно залишитися вдома, негайно викликати лікаря та дотримувати всі його рекомендації.
Обов’язково ізолюйте хворого від інших членів сім’ї, виділіть йому окремий посуд та речі особистої гігієни.

 


 

 

 

Вірусний гепатит А та його профілактика 

   Вірусний гепатит А (хвороба Боткіна, хвороба брудних рук, жовтуха) – це  гостра інфекційна хвороба з фекально-оральним механізмом передачі інфекції, переважним ураженням печінки і травного каналу.

   Вірус гепатиту А виділяється із фекаліями хворих на гепатит та передається від людини до людини (після контакту з хворим), через  воду та харчові продукти, забруднені випорожненнями хворої людини, предмети побуту та брудні руки, недотримання правил особистої гігієни.

   У більшості випадків хвороба починанається гостро, з підвищенням температури до 38,50 С протягом перших 2-3 днів, ломота в тілі, можливим першінням у горлі. Хвора  людини відчуває  загальну слабкість, погіршення апетиту, нудоту, іноді характерна блювота, біль та відчуття важкості у правому підребер`ї. На третій день захворювання сеча набуває темного забарвлення (кольору міцного чаю пива). Можливе свербіння шкіри.

   Джерелом  інфекції є хвора людина з  будь-якими формами захворювання.

   Інкубаційний період – 7-50 днів  (в середньому 15-45 днів). Після перенесеного захворювання формується стійкий, досить тривалий імунітет.

   Загострення та рецидиви спостерігаються у 2-5% хворих. Затяжний перебіг хвороби зазвичай пов`язаний із супутніми захворюваннями, порушенням режиму та впливом інших шкідливих чинників. Після перенесеного захворювання можливе  формування ускладнень з ураженням жовчних шляхів та гастродуоденальної зони, перехід у хронічний гепатит та цирох печінки.

   Для вірусного гепатиту А  характерні спалахи які найчастіше реєструються в організованих колективах (особливо дитячих дошкільних та навчальних закладах).  

   Як уникнути зараження вірусом гепатиту А :

1. Використовувати для пиття  та миття посуду лише перекип`ячену воду (воду кип”ятити не  менше 10 хв., дати відстоятися).

2. Не використовувати  для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання.

3. При неорганізованому відпочинку  для пиття та приготування їжі мати з собою  запас  питної води (краще бутильовану).

4. Перед споживанням овочів, фруктів та ягід їх необхідно добре промити питною водою, для споживання дітьми – обдати окропом.

5. Строго дотримуватись правил особистої гігієни – обов`язково мити руки з милом перед приготуванням та вживанням їжі, після кожного відвідування туалету.

6. Не займатись самолікуванням. При появі перших ознак захворювання терміново звернутись до лікаря.   

   Найбільш дієвим етапом з ліквідації захворюваності вірусним гепатитом А є проведення вакцинації.

 

 

Як застерегти себе від отруєнь грибами?

Більшість отруєнь обумовлені вживанням пластинчатих отруйних грибів (насамперед, блідої поганки), які помилково сприймаються за їстівні печериці та сироїжки.У серпні спостерігається найбільша інтенсивінсть вегетації блідої поганки.

                                                                                 

            Щоб не отруїтися дикорослими грибами:

1. Найкраще відмовтеся від споживання дикорослих грибів як від продукту взагалі, а споживайте штучно вирощені печериці, гливи, купуючи їх в магазинах. За кордоном отруєння дикорослими грибами трапляються рідко, оскільки люди майже не збирають грибів у лісах. Тож, щоб бути спокійним за себе і свою родину, краще споживати печериці та гливи, вирощені у теплицях.

2. Не купуйте гриби на стихійних ринках чи у продавців на автошляхах. Безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний ветеринарно-санітарний контроль.

3. Якщо Ви все ж відправились до лісу збирати гриби, то обов'язково врахуйте наступне:

Ніколи не кладіть у кошик грибів, яких не знаєте; остерігайтеся пластинчатих грибів.

Не збирайте старих, перезрілих або дуже молодих грибів, у яких нечітко виражені морфологічні ознаки, а також тих, що ростуть поблизу швидкісних трас чи на радіаційно забруднених територіях.

Під час посухи грибів краще не брати взагалі. У спекотну погоду змінюється обмін речовин в організмі гриба, він втрачає воду, накопичує токсини.

Уважно перевірте зібрані гриби перед тим, як починати готувати страву або робити заготівлі.

Не вживайте сирих грибів. Слід обов'язково треба мити руки після дотику з грибами. Немало випадків, коли отрута передавалась на інші продукти через немиті руки.

Ніколи не слід збирати гриби, які в основі ніжки мають бульбовидне потовщення, а її кінець обгорнутий яйцеподібною піхвою, що є характерними ознаками блідої поганки. При збиранні печериць слід також звертати увагу на колір пластинок, які знаходяться на нижній поверхні шапинки. Не можна вживати в їжу «печериці», що мають пластинки білого кольо­ру, бо у блідої поганки вони тільки такого кольору. У справжніх печериць пластинки швидко рожевіють, а потім темніють. Наявність обідка вінчика не є обов'язковою відмінною оз­накою блідої поганки. Посушливого літа, наприклад, в таких умовах у неї може зникати ця характерна для неї ознака. Тоді за зовнішнім виглядом (колір шапинки та пластинок) вона дуже схо­жа на сироїжку зелену.

Відібрані гриби спочатку необхідно ретельно промити. Їх украй важко повністю відмити від часточок ґрунту, у якому можуть знаходитися спори ботулізму. До того ж, у домашніх умовах неможливо досягти такої стерилізації, як на промисловому підприємстві. Тому вдома, тим більше на дачі, гриби краще сушити, варити, солити, маринувати, не закупорюючи банки герметичними кришками, адже збудник ботулізму розвивається тільки за відсутності кисню.

Гриби необхідно попередньо відварити декілька разів у підсоленій воді (не менше трьох разів) протягом 7-10 хвилин. Відвар слід зливати. Варити гриби потрібно не менш години на невеликому вогні, знімаючи піну і помішуючи. Варіння вважається закінченим, коли гриби осядуть на дно, а відвар стане прозорим.

Обов’язково вимочіть або відваріть умовно їстівні гриби, які використовують для соління, – грузді, вовнянки та інші, котрі містять молочний сік, тим самим позбудетесь гірких речовин, які уражають слизову оболонку шлунку.

Категорично забороняється зберігати свіжі гриби в холодильнику (якщо він не обладнаний системою швидкої, глибокої заморозки) довше 2-3 днів. Навіть у їстівних грибах згодом починають виділятися отруйні речовини, які не зникнуть при варінні і смаженні.

Готові страви з грибів зберігайте на холоді в емальованому посуді, але не більше доби.

Гриби - не дитяча їжа, тому не давайте грибних страв дітям, не можна вживати грибів вагітним та жінкам, що годують груддю.

Ніколи не застосовуйте „домашніх" методів визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібних ложок - вони помилкові. Срібло темніє від взаємодії з амінокислотами, які є й у їстівних, і в отруйних грибах, а колір цибулі змінюється під впливом ферменту тирозинази, який також міститься в усіх грибах;

Не вживайте спиртних напоїв під час споживання грибів, це прискорює процеси всмоктування грибної отрути;

4. Врятування життя постраждалих багато в чому залежить від своєчасного надання їмдолікарської допомоги. Якщо після споживання грибів почуваєтесь погано чи помітили нездорові ознаки у своїх близьких (нудота, блювота, головний біль, галюцинації, біль у животі):

- Негайно викликайте "швидку допомогу". Одночасно, не чекаючи її прибуття, хворого слід покласти в ліжко та промити йому шлунок: дати випити 4–5 стаканів перевареної води при кімнатній температурі або содово­го розчину (1 чайна ложка соди на 1 стакан води), або слабкого марганцевого розчину (блідо-рожевого кольору). Після цього ви­кликати блювоту введенням у рот зворотного кінця ложки (або паль­ця) на корінь язика. Процедуру слід повторювати до тих пір, поки промивні води не стануть чистими. Після цього доцільно постраждалого напоїти прохолодним міцним чаєм, кавою або молоком. Приймати будь-які ліки та їжу, а більш того алкогольні напої за­бороняється, так як це може прискорити всмоктування токсинів грибів у кишківнику. Можна зробити очисну клізму. Слід пити багато рідини.

- Навіть при полегшенні стану обов'язково зверніться до найближчої лікувальної установи.

- Недоїдених грибів не викидайте. Їх аналіз допоможе лікарям швидше визначити вид отрути, яка потрапила в організм.

Ніякого самолікування! Бо чим більше токсинів потрапить у кров, тим важчим буде перебіг отруєння.

 

Професійно про вакцинацію.

   Вакцинація  древнє коріння. Відомо, що принципи вакцинації використовували ще в Древньому Китаї. Перше щеплення в сучасній історії було зроблене 1796 року. Для профілактики натуральної віспи англійський лікар Едвард Дженнер ввів 8-річному Джеймсу Фіппсу вакцину, яка містила віруси коров’ячої віспи. Хлопчик не захворів на натуральну віспу.

   У  1980 році Всесвітня організація охорони здоров’я оголосила про повну ліквідацію цієї небезпечної інфекції. Віспа перестала існувати на планеті – завдяки щепленням.

 

Що таке вакцинація?

   Вакцину можна порівняти з милом. Тільки після того, як ми помили руки, ми захищаємося від хвороб, просто знищуючи хвороботворні мікроби; а вакцина ще й створює більш тривалий і специфічний захист, який діє вже до потрапляння цих мікробів в організм. Вакцина – це своєрідні ліки. Лишень звичайні ліки дають хворим, а вакцину – здоровим людям.

    Застосовують вакцину для створення захисту від інфекційних хвороб, а також для лікування деяких захворювань. Вакцини містять або дуже ослаблені мікроорганізми: або вбиті, або ж їх окремі складові. Коли їх вводять до організму, імунна система продукує спеціальні білкові молекули – захисні антитіла – та спеціальні клітини. Якраз вони і відповідають в організмі людини за стійкість до інфекцій, тобто імунітет. Це схоже на ситуацію, коли б у нас виробився імунітет внаслідок захворювання на кір. З тією лише різницею, що при вакцинації хвороби не виникає.

   Серед мікроорганізмів, із якими успішно борються за допомогою щеплень, – віруси кору, краснухи, свинки, поліомієліту, гепатиту В, а також бактерії дифтерії, кашлюку, гемофільної інфекції. Що більше людей мають імунітет до тієї чи іншої хвороби, то менша ймовірність виникнення епідемії. Наприклад, якщо лише одна дитина не вакцинована, а решті зробили щеплення, то не щеплена дитина добре захищена від хвороби.

 

    Для  чого потрібна вакцинація?

Щорічно на Земній кулі народжуються 130 млн. дітей і приблизно 12 млн. дітей помирають у віці від 1 тижня до 14 років. Близько 9 млн. помирають від інфекційних хвороб, причому 3 млн. – від інфекцій, проти яких існують ефективні вакцини. На сьогоднішній день вакцинацією охоплено 80% дитячого населення світу, що сприяє порятунку щорічно 3 млн. життів і попередженню розвитку тяжких ускладнень унаслідок цих інфекцій.

 

   БУДЬ-ЯКЕ ЩЕПЛЕННЯ Є В СОТНІ РАЗІВ БЕЗПЕЧНІШИМ, НІЖ ЗАХВОРЮВАННЯ, ВІД ЯКОГО ВОНО ЗАХИЩАЄ.

   Наприклад, щеплення АКДС часто може спричинити підвищення температури до 38 градусів на один-два дні, а захворювання (дифтерія, правець, кашлюк) майже завжди призводить до госпіталізації дитини на один-два тижні, часом навіть у реанімації. Ці хвороби переважно усуваються внаслідок тривалого лікування, але іноді після них надовго залишаються ускладнення, різні за ступенем тяжкості; дуже рідко, але трапляються й летальні випадки.

 

   Чи можуть вакцини послабити імунну систему?

    Діти, яким було зроблене щеплення, не ризикують заразитися іншими інфекціями більшою мірою, ніж не вакциновані діти. В Німеччині було проведено дослідження, в якому взяли участь 496 як щеплених, так і не щеплених дітей. Результати дослідження показали, що серед дітей, імунізованих проти дифтерії, кашлюку, правцю, інфекції, викликаної гемофільною паличкою типу В, і поліомієліту, протягом перших трьох місяців життя спостерігалась менша кількість захворювань на інші інфекційні хвороби, порівняно з не вакцинованими дітьми.

 

    Чому перелік протипоказань постійно зменшується?

 • У дітей та дорослих із хронічними захворюваннями перебіг хвороб, спричинених інфекціями, від яких захищають вакцини, є значно важчим і супроводжується більшою кількістю ускладнень. Як приклад, можна навести більш важкий перебіг кору у хворих із розладами травлення, інфікованих туберкульозом та ВІЛ; кашлюку у недоношених дітей; краснухи у хворих на цукровий діабет; грипу у хворих на бронхіальну астму; пневмококової інфекції у людей із захворюваннями крові; вірусних гепатитів в осіб із захворюваннями печінки; вітряної віспи у хворих на лейкоз. Відмовлятися від вакцинації таких дітей просто нелогічно.

• Сучасна вакцинологія не стоїть на місці – удосконалюється технологія виробництва, очистки вакцин, зменшується концентрація баластних речовин на користь необхідних компонентів.

• Практика доводить нормальний перебіг поствакцинального періоду в осіб із хронічними захворюваннями. Досвід проведення масових щеплень у рамках Розширеної програми імунізації ВОЗ показав, що щеплення сучасними вакцинами не підвищує ризику погіршення перебігу фонових захворювань.

 

    Чи  може організм дитини відреагувати на щеплення?

   Натуральною реакцією організму може стати почервоніння і біль в місці ін’єкції, підвищення температури (до 37,5 градуса), неспокій або легкі алергічні реакції (короткочасні висипання). Однак остання вказана реакція не становить загрози життю і переважно проходить або самостійно, або незабаром після призначення звичайних протиалергійних препаратів. Тому необхідно, готуючи дитину до вакцинації, уточнити у Вашого лікаря, які реакції можуть виникнути і як можна надати допомогу в домашніх умовах.

 

    ВАЖЛИВО ЗНАТИ НАСТУПНЕ:

- Вакцинацію слід проводити лише дітям, які не мають протипоказань щодо неї.

- Слід користуватися календарем щеплень, затвердженим Міністерством охорони здоров’я України.

- При наявності гострого захворювання або загострення хронічної недуги, слід розглянути можливість відкладення вакцинації на деякий час.

- Слід завжди цікавитися якістю вакцин та інформацією про їх виробника.

- Не варто відкладати проведення вакцинації до „кращих часів”: втрата часу може коштувати дитині здоров’я або навіть життя.

- Питання вакцинації дитини має вирішуватися батьками разом із лікарем.

Профілактика кишкових інфекцій .

   Кишкові інфекції – група інфекцій, що викликає  захворювання травного тракту з основними клінічними проявами, такими як підвищення температури тіла, пронос, блювання.  До кишкових інфекцій відносяться такі небезпечні захворювання як черевний тиф, дизентерія, харчові токсикоінфекції, сальмонельоз, ботулізм, гастроентероколіти. Всі ці захворювання виникають внаслідок вживання інфікованих харчових продуктів або води, які проникають в організм людини через брудні руки, продукти харчування. Кишкові інфекції поширені повсюдно навіть у розвинутих країнах, характеризуються високим рівнем захворюваності. Це одні з найчастіших інфекційних хвороб у дітей.

   Для кишкових інфекцій характерна літньо – осіння сезонність,  саме в цей період відбувається ріст захворюваності. Це пов’язано з активізацією шляхів передачі інфекції, зі сприятливими умовами для зберігання і розмноження збудників у зовнішньому середовищі, зі змінами в організмі людини, які відбуваються у літньо-осінній період, а саме зниження його реактивності під впливом сонячного випромінювання, відпочинок в природніх умовах, зниженням кислотності шлункового соку.  Збудники кишкових інфекцій передаються за допомогою фекально - орального механізму, харчовим, водним, контактно-побутовим шляхами. Факторами передачі є м’ясо, яйця, вода, кухонний інвентар, руки, мухи. Джерелом інфекції може бути хвора людина з клінічними проявами інфекції або здоровий „носій”.   Носії становлять епідеміологічну небезпеку, оскільки вони ведуть активний спосіб життя, при цьому контактують зі здоровими людьми, займаються готуванням страв, будучи хворими працюють на об’єктах громадського харчування, на підприємствах, що займаються виготовленням продуктів харчування.

   Наявність збудників, їх розмноження в продуктах харчування не впливає на їх смакові якості. Інфіковані продукти на смак і вигляд не відрізняються від безпечних та якісних. Час від зараження до перших клінічних проявів захворювання триває від декількох годин до двох-трьох діб.

   Згідно даних епідеміологічного анамнезу хворі пов’язують захворювання на кишкові інфекції з вживанням продуктів харчування які були придбані на стихійних ринках, у місцях несанкціонованої торгівлі, при вживанні продуктів які  пройшли недостатню термічну обробку. Більшість спалахів виникає внаслідок недотриманя санітарно-гігієнічних вимог, залучення носіїв кишкових інфекцій до приготування страв на гостинах, урочистостях. Враховуючи те, що з настанням літнього періоду зростає небезпека щодо захворюваності на кишкові інфекції  для попередження захворювання можна порадити:

- Перед приготуванням їжі та перед її вживанням обов’язково мити руки з милом. Обов’язково мити руки після відвідування туалету.

- Не вживати м’ясні та молочні продукти придбані на стихійних ринках, з рук приватних осіб

- Не використовувати для пиття, приготування їжі та миття посуду воду з незнайомих джерел водопостачання (ріки, озера, підземні джерела, поверхневі води). Для пиття і приготування їжі – використовувати  питну бутильовану воду або воду з централізованих джерел водопостачання.

- Не допускати споживання продуктів та напоїв з протермінованим терміном зберігання.

- Hе вживати харчові продукти та напої при найменшій підозрі щодо їх якості.

- Не вживати в їжу незнайомі гриби, ягоди, трави та інші рослини.

- При неорганізованому відпочинку (туристичні мандрівки) для миття посуду і рук використовувати перекип’ячену воду. При харчуванні у лісі, на пляжі виключати контакт продуктів з грунтом та піском.

- Зберігати продукти харчування тільки у спосіб зазначений на упаковці та у встановлені терміни.

- При купівлі будь-якого харчового продукту у торговельній мережі споживач має право вимагати у продавця документи, що підтверджують якість та безпеку реалізованої продукції.

- При подорожуванні не рекомендовано брати у дорогу продукти, що швидко псуються (ковбасні, молочні, кулінарні, кондитерські кремові вироби, м’ясні салати, паштети інші продукти що потребують охолодження при зберіганні).

- На відпочинку без організованого харчування виключати приготування багатокомпонентних страв, що не мають достатньої термічної обробки (паштети, м’ясні салати, багатокомпонентні страви). Зберігання виготовленої страви без холодильного обладнання не має перевищувати 2 години. Овочі та фрукти перед вживанням ретельно мити, обдавати окропом.

   У випадку виявлення перших ознак шлунково-кишкових розладів необхідно терміново звернутись до лікувальної установи. Не рекомендовано займатись самолікуванням. При груповому відпочинку, скупченнях людей хворого  з шлунково-кишковими розладами необхідно ізолювати від інших людей до прибуття лікаря.

 

Педикульоз, методи боротьби та профілактики

Найбільша ураженість педикульозом відмічається серед дитячих та підліткових колективів, діти до 17 років складають більше 60% від усієї кількості уражених  педикульозом. Актуальність педикульозу пояснюється тим, що цією хворобою може інфікуватися кожний, незалежно від соціального становища. Ураження педикульозом відбувається при безпосередньому контакті з завошивленими особами, здебільшого волоссям, при користуванні спільними речами — одягом, білизною, головними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо. При значній завошивленості людини воші можуть переповзати по підлозі та по різним предметам, на яких вони можуть зберігати життєздатність впродовж 2 діб. Людина може бути уражена педикульозом в громадському транспорті, магазині, по місцю навчання чи роботи. Сприяють розмноженню вошей скупченість населення та не виконання правил особистої гігієни.

   Воші людини – це специфічні паразити, які проводять все своє життя на людині та харчуються її кров’ю, вони являються переносниками збудників висипного тифу, волинської гарячки та зворотного тифу.

   На тілі людини паразитує три види вошей: платтяні, головні та лобкові. Ураження головними та платяними вошами називається педикульозом (від латинського Pediculus – воша), лобковими — фтиріоз. Профілактика педикульозу та боротьба з ним має велике протиепідемічне значення.

   Симптомами ураження педикульозом є свербіж волосистої частини голови, який виникає внаслідок подразнення секретом, який виділяють воші в місці укусу під час кровосмоктання. Людина розчісує сверблячу ділянку шкіри та втирає в ранку екскременти воші, в яких можуть міститись рикетсії. Так збудники інфекційних хвороб потрапляють в кров людини, інфікуючи її.

   Тривалість життя воші складає 20-45 днів. При своєму розвитку воші проходять 3 стадії: яйце - “гнида”, личинка і статевозріла воша. В середньому на добу самиця відкладає до 10 яєць (гнид), а за все своє життя – близько 300 яєць. Яйце має довгасту форму (1,0-1,5 мм довжини), жовтувато-білого кольору, особливою клейкою речовиною щільно прикріплюється до волосся, білизни або інших одягу. Яйця розвиваються при температурі 38О С впродовж 5 днів, при температурі 25О С впродовж 16 днів. Температура нижче від 25О С перешкоджає розвиткові яєць.

   Личинка сірувато-коричневого кольору, пересувається за допомогою 3 пар лапок, з кігтиками, що дозволяє їм міцно триматися на волоссі або тканині.

   Дорослі воші сірувато-коричневого забарвлення, після кровосмоктання темніші, самиці більші за самців, пересуваються за допомогою 3 пар лапок з кігтиками долаючи до 20 см за хвилину.

   Появу вошей слід попереджувати. Для цього необхідно суворо дотримуватись правил особистої гігієни, проводити систематичне прибирання приміщень, утримувати в чистоті предмети побуту та меблі. Батьки повинні слідкувати за дотриманням дітьми правил особистої гігієни та регулярно оглядати волосся дитини.

   Якщо, не дивлячись на заходи особистої гігієни, воші та гниди все-таки з’явились, їх необхідно знищувати. Боротьба з вошивістю зводиться не тільки до знищення вошей на тілі людини, але й на одязі, постільних речах та в приміщеннях. Дезінсекційні заходи по боротьбі з вошами включають механічний, фізичний та хімічний методи боротьби.

   На сьогодні, через аптечну мережу реалізується широкий асортимент препаратів, за допомогою яких можна позбутися цих паразитів. Це “Локодин”, “Локодин марки К”, “Лавінал”, “Медікер”, “Параніт”, “Пара Плюс”, “Емульсія безилбензоату 20%” та ряд інших препаратів. При виборі протипедикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги інструкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, вікової категорії тощо.

   Для деяких завошивлених осіб використання педикулоцидів не рекомендовано, наприклад, для дітей молодших 5-ти років, вагітних жінок та тих, які мають немовлят на грудному вигодовуванні, осіб з алергічними захворюваннями. Для цих завошивлених осіб рекомендовано використання механічного методу, тобто миття тіла, вичісування вошей густим гребенем, стрижка та гоління. Волосся збирається на папір і спалюється.

   Після використання протипедикульозних препаратів гниди у своїй більшості або всі повністю є нежиттєздатними. Проте, важко провести повну диференціацію живих гнид вошей та тих, що загинули. Тому після  протипедикульозної обробки необхідно провести видалення їх механічним шляхом. Для полегшення їх видалення волосся змочують розведеним 5-10% столовим оцтом, зав'язують поліетиленовою хусткою і рушником, витримують 30 хвилин, полощуть у проточній воді, після чого вичісують густим гребенем загиблих вошей та їх яйця “гниди”.

   Оскільки головні воші можуть знаходитись не тільки на волосяній частині голови, але й на інших частинах тіла, необхідно провести повне миття тіла, бажано з використанням мийних засобів (наприклад, шампуню), що мають протипедикульозні властивості.

   Із фізичних методів обробки використовують чищення речей, обробку високою температурою. Гнида має щільну оболонку, яка захищає її від впливу різноманітних несприятливих факторів зовнішнього середовища, тому прання білизни без кип’ятіння не звільняє її від гнид, які залишаються живими. Завошивлену білизну необхідно кип’ятити у 2 % розчині кальцинованої соди впродовж 15 хвилин з моменту закипання, прасувати з обох боків, звертаючи особливу увагу на шви, збірки та зморшки. Для  обробки одягу та постільних речей застосовують переважно камерну дезінсекцію, яку проводять дезінфекційні підрозділи закладів державної санітарно-епідеміологічної служби.

   При виявленні педикульозу слід звернутися до дезінфекційної станції чи дезінфекційних відділів (відділень) територіальних санітарно-епідеміологічних станцій, фахівці яких проведуть в осередку педикульозу комплекс протиепідемічних та дезінфекційних заходів, скерованих на повне виявлення педикульозу серед контактних осіб та проведення санації осередку педикульозу.